Історія кафедри акушерства та гінекології

Історія розвитку акушерства в місті Харкові є складовою частиною розвитку акушерства в Україні. Її становлення нерозривно пов’язано з Харківським державним університетом, який був заснований 17 січня 1805 року. При його відкритті було створено чотири відділення, серед яких і відділення лікарських або медичних наук до складу якого входило шість кафедр. В їх числі була кафедра повивального мистецтва, яка в подальшому мала назву кафедра акушерства, жіночих і дитячих хвороб.

Першим хто керував кафедрою був ад’юнкт медицини А. Я. Калькау (1805-1811), який читав курс акушерства тільки один рік. Систематичне викладання акушерства пов’язано з іменем І. П. Каменського, який очолював кафедру з 1811 до 1819 рр. Після його смерті, з 1819 по 1821 рр. акушерство викладалось іншими спеціалістами. З 1821 по 1823 рр. кафедрою керував І. Гнедич, а з 1824 по 1826 рр. – О. П. Богородицький. Заняття по акушерству на той час були теоретичними, а практичні навики відпрацьовувались на фантомі. О. П. Богородицький був носієм прогресивних ідей, він розумів, що для повноцінного оволодіння акушерством теоретичних знань недостатньо і в зв’язку з цим піднімав питання про необхідність відкриття акушерської клініки. Але при житті він не встиг втілити цю ідею на практиці. Передова наукова і громадська діяльність І. П. Каменського та О. П. Богородицького сприяли зростанню авторитета кафедри.

Подальший розвиток кафедри відбувався під керівництвом професора А. І. Блюменталя (1827-1834). В цей період на Університетській гірці була створена перша акушерська клініка (1829). Вона розраховувалась на 4 ліжка. Відкриття клініки дозволило доповнити теоретичні знання клінічними. А. І. Блюменталь засуджував використання перфорації голівки живого плоду при вузькому тазі і вказував на можливі шляхи спасіння життя жінки і дитини.

З 1834 по 1862 рр. кафедрою керував Ф. І. Ган. Описаний етап розвитку кафедри являв собою, в основному, період емпіричного акушерства. В той же час він не був безплідним в науковому плані. За цей час було написано на акушерські, педіатричні та інші теми 15 наукових праць, із них 2 студентських і один практичний посібник по акушерству. Крім цього було підготовлено 15 бабок-повитух і 713 лікарів, з яких 14 удостоїлись звання акушера.

З 1862 по 1885 рр. кафедру очолював видатний акушер-гінеколог Іван Павлович Лазаревич, який вписав яскраву сторінку в історію вітчизняного та світового акушерства. Основна його заслуга полягає в тому, що акушерство та гінекологія стали розвиватись на науковій основі, прийняли фізіологічний напрямок, а це в свою чергу сприяло удосконаленню практичного акушерства. Методика викладання акушерства стала проводитись на основі вивчення анатомії та фізіології організму жінки. З метою удосконалення учбового процесу І. П. Лазаревич добивався вивчення акушерської дисципліни безпосередньо біля ліжка хворої жінки. Завдяки його діяльності клініка біла розширена до 25 ліжок, що сприяло покращенню методики навчання, засвоєнню студентами практичних навичок. І. П. Лазаревич створив повивальний інститут, що готував акушерок (1869). Видатний вчений-новатор, педагог, громадський діяч, професор І. П. Лазаревич заснував і прославив вітчизняну школу акушерів-гінекологів. В числі його учнів – 6 професорів (П. А. Ясинський, Н. Д. Гавронський, Л. Манцевич, К. М. Горелейченко, М. Д. Пономарьов, М. Севастьянович). Він розглядав пологи як рефлекторний процес і приділяв велику увагу функціональному стану нервової системи для розвитку родової діяльності. Запровадив проведення бесід з роділлями для зняття домінанти страху перед пологами. В сферу його наукової діяльності входило вивчення слабості пологової діяльності, проблема еклампсії, оживлення дітей, що народились в асфіксії, питання гіпогалактії. Він винайшов і запропонував для практичних цілей багато інструментів. На виставці в Лондоні (1873) за створення «Атласу гінекологічних та акушерських інструментів» і прямих акушерських щипців він був нагороджений золотою медаллю. Блискучий хірург І. П. Лазаревич вперше в клініці почав виконувати операції оваріоектомії, а також видалення матки при наявності фіброміоми, використовувати хлороформ та ефір для знеболення пологів, запропонував зовнішній спосіб видалення посліду. Наукова і практична діяльність професора І. П. Лазаревича знайшла своє відображення у 90 наукових працях. Серед них двохтомний підручник «Курс акушерства», монографії «Діяльність жінок», «Увага до дітей і матерів».

З 1885 по 1902 рр. кафедрою завідував видатний вчений і талановитий педагог М. Ф. Толочинов. В числі його здобутків знаходиться метод зупинки атонічних кровотеч шляхом тампонади матки, описання клініки незарощення міжшлункової перетинки у новонароджених (хвороба Толочинова-Роже), показання для переходу від консервативного лікування хворих жінок до оперативного і інші. Н. Ф. Толочинов продовжив розвиток Харківської школи акушерів-гінекологів. Під його керівництвом виконані 2 докторські дисертації (П. В. Міхін «К вопросу об антисептике родов»; М. М. Миронов «О причинах послеродовых заболеваний»), він опублікував 23 наукових праці, написав «Підручник повивального мистецтва», «Підручник жіночих хвороб», приймав участь у виданні журналу «Акушерство і жіночі хвороби». Завдяки діяльності професора М. Ф. Толочинова було побудовано нове приміщення і клініка збільшилась до 40 ліжок. В наш час в цьому будинку функціонувало акушерське відділення Харківської обласної клінічної лікарні, а після реконструкції Харківського регіонального перинатального центру у цьму будинку працюють декілька кафедр Харківського національного медичного університету.

В подальшому завідуючими кафедрою були – П. Я. Ясинський (1902 – 1903), П. В. Міхін (1903 – 1912), В. Д. Брант (1912 – 1922). П. Я. Ясинський є автором підручника «Курс акушерства». Професор П. В. Міхін відомий як продовжувач традицій та ідей І. П. Каменського, О. П. Богородицького, І. П. Лазаревича, Н. Ф. Толочинова. Він був чудовим лектором. В той час почала розвиватись бактеріологія і очолюваний ним колектив вніс свій вагомий внесок в вивчення цієї проблеми. Професор П. В. Міхін написав 15 наукових праць, під його керівництвом виконано 5 докторських дисертацій (Г. С. Прокопьєв, Ф. А. Соловьов, Н. М. Ілларіонов, С. М. Звинятський, П. Х. Хажинський).

Період з 1861 по 1917 рр. був дуже плідним для кафедри в науковому, педагогічному і практичному відношенні. За цей час на кафедрі було підготовлено 13 професорів, 4950 лікарів, більше 3500 акушерок, видано більше 300 наукових праць, написано три підручника по акушерству, один по гінекології, один по педіатрії, надана спеціалізована медична допомога багатьом тисячам вагітних і хворих жінок. При Харківському університеті почали проводитись конкурси на кращі студентські наукові роботи, що сприяло заохочуванню до заняття науково-експериментальною роботою.

В 1920 році Харківський університет виділив з свого складу медичний факультет, який разом з жіночим медичним інститутом Харківського медичного товариства став основою для заснування Медичної академії. В подальшому вона була перетворена в Харківський медичний інститут.

У березні 1993 року в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна був знову відкритий факультет фундаментальної медицини. З початку викладання акушерства і гінекології проводилося на кафедрі педіатрії, акушерства і гінекології. Кафедра акушерства і гінекології існує як окрема структурна одиниця медичного факультету починаючи з 09.12.2008 року. Керівник кафедри з моменту заснування до 2016 року - д. мед. н., професор Грищенко Ольга Валентинівна, з 2016 року до 2021 року - д. мед. н., проф. Грищенко Микола Григорович. З 2021 року по теперішній час завідувач кафедри д. мед. н., професор Грищенко Ольга Валентинівна.